З моменту, коли я зайшов на місце проведення, я не очікував, що мене чекає сорому. Ніякого відчуття часу, жодного виконання, жодної згуртованості команди, жодного почуття відповідальності, жодної дисципліни — ця невелика зустріч повністю принизила мене. Чи було це соромно для керівника команди? У той момент мені просто хотілося зникнути в якійсь дірі. Я усвідомив, наскільки я неадекватний; марнославство, яким я завжди пишався, тепер було стерте в пил…
Зауваження тренера Сан знайшли відгук у мене, змусивши мене переглянути свою роботу та спосіб мислення:
- СамовпевненістьЯ був надто самовпевненим на роботі, завжди вважаючи себе правим. Але насправді домовленості компанії мають свої власні плани. Дотримання домовленостей керівництва – найкраща форма співпраці; переоцінка власних можливостей – помилка.
- Сліпа слухняністьПравильні цінності та незалежні думки є важливими. Те, що підходить іншим, може не підійти вам, тому не йдіть за ними сліпо.
- Звинувачення іншихСкарги марні. Замість того, щоб звинувачувати інших, коли виникають проблеми, зосередьтеся на тому, щоб зробити все можливе, щоб їх вирішити.
- СамозадоволенняПотурати минулим досягненням та фантазіям не корисно. Найкраще минуле все ще залишається минулим; краще плекати сьогодення та наполегливо працювати над створенням кращого майбутнього.
Гра «Лабіринт» також дала мені глибокий урок: якщо я обійшов мотузку десять разів, не знайшовши виходу, це не означало, що виходу немає — це просто означало, що я його ще не знайшов. Не будьте впертими чи замкненими у своєму маленькому світі; як каже старе прислів’я: «Слухайся порад і наїсися досхочу».
Коли я вийшов надвір і побачив високу платформу, мене охопила паніка — страх, напруга та тривога сповнили моє серце. Але щойно я став на неї та стрибнув, я зрозумів, як просто було зробити той перший крок.
працювати, ми повинні розширити наші межі, звільнитися з клітки посередності та прагнути стати більш видатними.
Найбільше мене вразив дух співпраці в команді. Коли досвідчені та нові співробітники невпинно працювали над тим, щоб зменшити моє покарання, мій захист зруйнувався. Хоча я не знав їхніх імен до тренування, згуртованість команди була незаперечною.
Це змагання з покарання виявило правду: коли я відчував себе скривдженим на роботі, я забував про підтримку начальства, начальників та родини в житті. Коли я відчував втому, ті, хто мене підтримував, ймовірно, були ще більш виснаженими.
IV. Підсумок та подяка
Настав час відкласти зарозумілість, самовдоволення, сліпу слухняність та скарги, і стати позитивною, оптимістичною та сонячною людиною.
Я хотів би подякувати генеральному директору Яну та іншим керівникам компанії за надання такої цінної можливості навчання та розвитку. Я вірю, що під їхнім керівництвом Zhongxing досягне більшого та стане сильнішою.
